Обласний конкурс юних екскурсоводів «Музейна скарбниця Миколаївщини»

Віртуальна екскурсія «Історія нескорених» Власюк Марії та Дротенко Вероніки

(Березанський р-н, Коблівське ЦПО при Рибаківському ЗЗСО  I-IIIступенів)

Мужність полягає не в тому,

щоб перебороти небезпеку, а в тому,

щоб зустрічати її з відкритими очима.

       23роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим що у буремні 90 – ті,Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною,тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні – Героям слава»,а тепер ці слова набули нового змісту.Вже точно зрозуміло,кому ці слова адресовані і ні в кого немає сумнівів,що ці герої – хлопці що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери на плечах яких тримається наша армія. Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу. Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв,  дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів  «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної  історії  української нації  не просто словами з гімну,  це стало станом душі. Велич нашої країни не в пейзажах, не в досягненнях, і навіть не в репутації на міжнародній арені. Велич -  в наших людях. Адже саме вони є творцями прекрасного – любові, дружби, добра,  щастя, миру, саме на їхніх плечах лежить обов’язок  перед рідною землею. Саме до таких людей належать і наші земляки з Рибаківки: Микола Ніколаєв, Олександр Малюта, Микола Постарніченко, Валентин Кардаш, Василій Аханов,  Олександр Фірсов, Олександр Луговий, Віталій Головков  та багато інших славних і хоробрих воїнів. Саме про деяких найяскравіших представників геройської молоді України сьогодні ми хочемо вам розказати.

Микола Ніколаєв – один з тих, хто добровільно пішов на Схід, залишивши вдома батьків, дружину, маленького синочка.  Маючи сильне бажання захищати  власну країну, особливо після анексії Криму, він самостійно прийшов до військкомату, не чекаючи повістки. У свій перший  серйозний бій наш земляк вступив під Красним Лиманом, коли їхня бригада отримала наказ звільнити місто. «Я був автоматником – помічником кулеметника, але так сталося, що мені довелося стати кулеметником” - ділиться Микола.

Учасник АТО, на посаді стрільця, Олександр Малюта брав участь у                      військових операціях по звільненню м. Словянська. 11 липня разом  з іншими Олександр прийняв  бій бід Зеленопіллям. Атака сталась у ніч з 10 на 11 липня 2014 р. – це був ракетний обстріл угрупування Збройних Сил України та Державної прикордонної  служби України під час війни на сході в Секторі «Д» зони проведення АТО біля селища Зеленопілля Луганської області.Внаслідок обстрілу, за оперативними даними озвученими прес - службою міністерства оборони того ж дня, загинули 19 військовослужбовців ЗСУ, ще 93 військових отримали поранення.  Отримав численні  вогнепальні поранення  і Олександр Малюта. Проходив лікування у м. Дніпропетровську, а потім у Миколаївському військовому шпиталі.

Фірсов Олександр Володимирович. Народився в м. Іллічівськ, Одеської області, 12 серпня 1980 року. Коли хлопцю було 12 років, він переїхав до Рибаківки, разом зі своєю сім’єю. Закінчивши Рибаківську школу, поступив до аграрного Херсонського університету. Після закінчення університету працював в рибколгоспі ім. л-та Шмідта. Коли розпочалася війна на Сході, вирішив піти добровольцем в АТО. Але за станом здоров'я, хлопця взяли не відразу. І лише 10 липня 2015 року Олександр був зарахований до 36-ої окремої бригади морської піхоти. Десантно-штурмовий батальйон. Прослужив 16 місяців, 10 з яких був під Широкино, а також під Кримом, Чаплинський р-н, 3 км до кордону. Побратими дали йому позивний «Гюрза».

Згадувати про бойові дії Олександру Володимировичу важко, тому що загинуло багато військових побратимів. Але завжди з вдячністю згадує про живих які разом стояли на краю смерті, захищаючи свою Батьківщину. Завжди з хлопцями був прапор України який вони берегли, як найціннішу реліквію. Вони захищали його, а він захищав їх. Воїни залишили на прапорі свої побажання та підписи.

Постарніченко Микола Вікторович. Народився 29 липня 1994 року в селі Рибаківка. В 2011 році закінчив Рибаківську ЗОШ. На строкову військову службу до НГ МВС України був призваний 2013 року. Звільнили в запас ЗСУ 2015 року. 2013 року 31 листопада підняли військову частину для виконання наказу для охорони громадського порядку в місті Києві. Являється учасником бойових дій Луганськ -Маріуполь-Донецьк. Продовжує службу в Державній Прикордонній Охороні в селі Рибаківка.         

Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Дійсно, патріот – це людина, яка любить свою Батьківщину, а значить і мову, людей, готова завжди прийти на допомогу тим, кому вона потрібна, готова служити інтересам держави, а державі потрібні розумні, духовно багаті громадяни.

Вірність і мужність - ось головні риси героїв: вірність своєму ідеалу та мужність у втіленні цього ідеалу в життя. Вірність і мужність аж до смерті!  Історія і сучасність України, українського народу - це твір героїв України, це діло людей, які віддали всі свої сили, і своє життя для добра українського народу: його свободи і державності, могутності і процвітання.

Для нас же, теперішніх молодих українців, що в своїй більшості, нажаль, можливо і байдужі, перш за все важливо знати, що історія і сучасність України - це діло геройської української молоді, які поклали власне життя за демократичні зміни в нашій рідній Україні. А далі - важкі будні служби,  втрати  бойових побратимів  і поранення і лікування у госпіталі…» Це  тільки короткий фрагмент з життя одного з наших  односельців, який побував в самому пеклі на самому початку війни на сході. А таких людей в нашому селі  двадцять три чоловіки!.

Саме тому ми хочемо назвати деяких  героїв нашого села Рибаківки, які одні з перших пішли захищати свою Батьківщину. Це Малюта Олександр, Ніколаєв Микола, Аханов Василь, Кардаш Валентин, Головков Віталій, Тріско Максим, Остапенко Андрій, Фірсов Олександр, Луговий Олександр, Остапенко Сергій, Руденко Микола, Тріско Микола, Расько Олександр, Базак Артур, Козлов Олександр, Постарніченко Микола. Ці хлопці мужньо захищали свою державу і свій український народ,  деякі з них і досі служать своїй Вітчизні.

Чому ми вибрали саме такий напрям та тему своєї дослідницької роботи? Війна на Сході, яка почалася у 2014 році і надалі продовжується, покладе дуже важкий та неприємний відбиток у серцях тих, хто зараз змушений переживати всі ці події. Ця тема дуже актуальна в наш час, оскільки ці події відбувалися і відбуваються у реальному часі, з реальними людьми, а головне з нашими молодими хлопцями, які ще зовсім молоді, але вже носять у своїх серцях дух мужності та патріотизму. Зараз дуже важливо виховувати у сучасної молоді відчуття справедливості, гідності та патріотизму, адже ніхто не знає, що нас чекатиме в майбутньому, точніше не нас, а вже наших дітей та онуків. Але ми знаємо і віримо, що ми переможемо у цій війні, тому що ціна перемоги дуже висока для українців.

Ми вдячні тим, хто відстоює право України бути гордою державою, хто захищає нас, наших рідних, нашу Батьківщину. Ми  повинні брати приклад із героїв АТО  -  вміти дати відсіч будь - якому ворогові, не шкодуючи власного життя.

Бажаємо Вам, наші захисники, наснаги й сили духу. Від щирого серця дякуємо Вам за відвагу й сміливість. Таких людей, як Ви і Ваші побратими, не так багато. Кожен Ваш день, кожна ніч, проведені там, незабутні. Кожен Ваш крок, кожен вчинок заслуговують  найвищих  почестей і людської поваги, тому низько схиляємося перед Вами, наші захисники, наші воїни.

У кожного з Вас є близькі, дорогі серцю люди – мама, сестра, дружина, кохана. Нехай і вони своєю любов’ю і вірою надихають Вас, скеровують Ваші сили на захист рідної оселі, на захист своєї держави і свого народу, який віддає Вам усю шану, подяку та славу.

Дорогі воїни, ми віримо у Вашу хоробрість, терпіння  і незламність духу. Повертайтеся якнайшвидше. Вас чекають. Повертайтеся живими і з перемогою! Хай Бог благословляє й оберігає всіх Вас!

                                                                                    Ми чекаємо  Вас. Ми  віримо  у  Вас.  Ми  молимося  за  Вас.